Сейчас я отправляюсь в даль,
Но эта даль меня тревожит,
И непонятная печаль
Сжимает душу, сердце гложет.
В далёкий путь я отправляюсь,
В мир ненависти и греха;
И паруса я поправляю,
Чтобы поплыть... Куда? Куда?
Куда, сама пока не знаю,
Без цели я вперёд плыву
И в бездне мрака утопаю...
Вопрос: зачем же я живу?
Кто мне ответит и поможет,
Кто правильный укажет курс?
Ну Кто же, Кто всё это может?
И слышу вдруг:"Господь Иисус!"
Он по волнам ко мне подходит,
И в лодку Сам Он быстро входит;
Лишь Он вошёл - и бури нет,
И прекратился ливень бед.
Теперь Христос - мой Капитан,
Мне цель и курс Спаситель дал.
Иисус мой бури усмиряет,
И Сам врагов Он побеждает.
Мне с Ним спокойно на пути,
Он в рай поможет мне войти!
Аминь.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Мне с Ним спокойно на пути,
Он в рай поможет мне войти!
И выйти тоже Он поможет!
Ведь Он герой, ведь Он всё может,
Смысл жизни дал Он разгадать,
Скорее в рай, зачем же ждать? Комментарий автора: Кстати, Вы сами уже неплохо сочиняете, упражняйтесь в этом дальше!
Публицистика : Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.
